5 важливих статей для батьків майбутніх першокласників

БУЛІНГ: ЗА ДІТЕЙ ВІДПОВІДАЮТЬ БАТЬКИ

Традиційно причиною батьківських нарікань і не зовсім приємних виховних моментів для того, хто не вивчив урок і отримав низьку оцінку, є двійки-трійки у щоденнику. Причин для виховних моментів побільшало відтоді, як на законодавчому рівні у нашій країні введено відповідальність за булінг. І діти, і батьки повинні знати: булінг – не просто зло, яке зачіпає підліткове середовище, а ще й в окремих ситуаціях привід сплатити немалий штраф. І платити його будуть батьки того, хто дозволяє собі принижувати однокласника чи товариша по школі.

Реалізуючи Загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!», Міністерство юстиції розпочало інформаційну кампанію #СтопБулінг,  орієнтовану на дітей та їх батьків. Питання стало наскільки актуальним, що поняття «булінг»  визначили на законодавчому рівні та прописали у Законі України «Про освіту» та в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Визначення зафіксовано так: «булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».

У Кодекс додано статтю 1734 про відповідальність за вчинення булінгу, яка називається «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу». В ній зазначено, що булерів (так назвали тих, хто здійснює булінг) або їх батьків варто штрафувати або виправляти громадськими роботи.

За булінг, вчинений дітьми до 16-ти років, відповідають батьки або опікуни. За перший випадок булінгу – від 850 до 1700 гривень штрафу або громадські роботи на термін від 20 до 40 годин. За повторне цькування або булінг, вчинене групою осіб від 1700 до 3400 гривень штрафу або громадські роботи терміном від 40 до 60 годин.

Справді ж, потрібно задуматися, перш ніж цькувати невисокого хлопчика чи знущатися із дівчинки з рудими кісками? «Не руйнуй невідомий світ, бо для когось і твій знайомий – невідомий»,- зазначила у своєму творі Мікус Марія, юна журналістка з Хмельниччини, одна з переможниць конкурсу Юстиції Сумщини #БулитиНеКруто.

До речі, в Україні вже є судові рішення щодо булінгу. Перше прийняте у лютому цього року на Київщині, за цькування батьків винної особи зобов’язали сплатити штраф.

З 22 по 26 квітня у закладі освіти КУ Сумська спеціалізована школа І ступеня №30 ” Унікум “проходить Тиждень психології «Сходинки до свого Я». Всі учасники освітнього процесу, які заходять до закладу освіти з чарівного кошика діставали по одному побажанню та з позитивним настроєм виконували експрес-тест з дослідження особистості «Геометричні фігури». Учні, вчителі та батьки обирали із п’яти фігур ту, стосовно якої вони могли сказати: «Це – Я». Спробували відчути свою форму та колір! Потім на стіні геометричних фігур знаходили психологічний портрет своєї особистості за формою та кольором.

Права та обов’язки учнів

БЕЗКОШТОВНІ «ГАРЯЧІ» ТЕЛЕФОННІ ЛІНІЇ

  • Національна дитяча «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» Центру «ЛА СТРАДА-УКРАЇНА»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

З’явилася в Україні з початку 2013 року. Консультують компетентні в дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники. Тут маленькі українці знайдуть підтримку та пораду стосовно своїх проблем. Батьки, вчителі та вихователі матимуть змогу оперативно отримати індивідуальну консультацію стосовно порушень прав дітей. Дзвінки на лінію – безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.

  • Національна «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» з питань запобігання насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

0-800-500-335 та 116-123 (безкоштовно з міських телефонів), 386 – для абонентів Київстар, Водафон  – 0-800-500-225 та 116-111

На Національній «гарячій лінії» з попередження домашнього насильства можна отримати:

– інформаційні консультації (інформація про організації та установи, до яких можна звернутися у конкретній ситуації, перелік документів, які необхідно підготувати для звернення та інше);

– психологічні консультації (поради та підтримку психолога анонімно у телефонному режимі);

– правову допомогу (консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації, поради стосовно правильного складання необхідних документів тощо).

  • Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:

(044) 255 64 50, (044) 255 76 75

  • Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши за номером 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;

– правові консультації;

– роз’яснення з питань отримання безоплатної правової допомоги; 

– інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;

– зв’язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв’язку.

Порядок подання заяви про випадки булінгу (цькування)

  1. Виявлення факту булінгу (цькування):
    1.1. Здобувачі освіти закладу повинні одразу проінформувати (в будь-який доступний спосіб) дорослих (батьків, педагогічних працівників, класного керівника, тощо), представника адміністрації, соціального педагога, практичного психолога, медичну сестру про факт здійсненого булінгу (цькування) свідком якого вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
    1.2. Педагогічні працівники або інші працівники закладу освіти повинні повідомити керівника про факт булінгу (цькування) свідком якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб незалежно від того  чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.
    2. Повідомлення про факт здійснення булінгу:
    2.1. Невідкладно звернутися з офіційною заявою (конфіденційність гарантується) про випадок булінгу (цькування) до керівника закладу освіти.
  2. Розгляд звернення
    3.1. Керівник закладу освіти видає організаційний наказ про проведення розслідування та створення комісії з розгляду випадку булінгу (цькування), скликає її засідання. До складу комісії входять педагогічні працівники (у тому числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булерів, керівник закладу освіти та інші зацікавлені особи.
    4. Робота комісії з розгляду випадку булінгу (цькування)
    4.1. Визначення кваліфікації випадку:
    – БУЛІНГ (цькування);
    – одноразовий конфлікт (сварка) / НЕ БУЛІНГ.
    4.2. Надання висновку та аналітичного звіту про розслідування керівнику закладу. Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів комісії.
    5. Прикінцеві заходи щодо розгляду випадків булінгу (цькування)
    5.1. Видання підсумкового наказу про наслідки розслідування випадку булінгу (цькування)
    5.2. Направлення відповіді заявнику (заявникам).

Зразок заяви

Директору  (заклад, ПІП керівника  )

________________________________
________________________________
________________________________
________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові заявника)
який (яка) проживає за адресою:

 

Заява

Прошу розібратися по питанню (опис ситуації та конкретних фактів).

 

______________                                                                               _______________
(дата)                                                                                                             (підпис)

Механізм взаємодії учасників освітнього процесу в разі виявлення випадку жорстокого  поводження  з дітьми

За дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх у  закладі освіти відповідальність несе керівник. Тому в кожному  закладі повинно бути проведено оцінювання службових приміщень (роздягальні, душові кабінки, туалетні кімнати) та шкільного подвір’я на предмет безпеки.

З метою профілактики випадків насильства необхідно посилити контроль за чергуванням вчителів на перервах. Адже учні всіх вікових категорій не повинні залишатися без нагляду дорослих. Варто також розробити внутрішньо-шкільний механізм взаємодії учасників освітнього процесу з виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми та реагування на них. Нижче  пропонується  алгоритм дій працівників  закладу освіти (розроблено                 С. Буровим — експертом з прав людини) у разі виявлення факту насильства над дитиною.

Алгоритм дій працівника закладу освіти в разі  виявлення випадку насильства над дитиною

  1. У випадках, коли ви маєте підозри жорстокого поводження з дитиною або є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, інших працівників закладу або інших осіб), ваші дії:
  • Повідомити про це в усній чи письмовій формі адміністрацію закладу освіти.
  • Самостійно письмово повідомити про це службу у справах дітей, управління освіти.
  • Самостійно повідомити про виявлений факт жорстокого поводження з дитиною в поліцію.
  1. У випадках, коли до вас звернулася дитина з усною скаргою щодо жорстокого поводження з нею, ваші дії:
  • Оформити звернення дитини в письмовій формі та передати його до адміністрації освітнього закладу;
  • Оформити звернення дитини в письмовій формі та передати його до територіального підрозділу служби у справах дітей;
  • Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до поліції.

 Дії адміністрації  закладу освіти в разі отримання повідомлення про жорстоке поводження з дитиною

У разі звернення дитини, її батьків (осіб, які їх замінюють) або працівника  закладу до представника адміністрації  закладу освіти щодо жорстокого поводження з нею адміністратор зобов’язаний, якщо звернення (повідомлення) усне, оформити це повідомлення письмово, зазначивши, від кого та коли (дата, час) воно отримано. Звернення має бути оформлене належним чином, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» (має бути зазначено прізвище, ім’я, по-батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання; письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Необхідно терміново (протягом однієї доби) передати цей документ до територіального підрозділу Служби у справах дітей за місцем проживання дитини. Служба у справах дітей має належним чином зареєструвати це

повідомлення відповідно до вимог законодавства України.

Чого не слід робити

За жодних умов не треба замовчувати виявлені факти жорстокого поводження з дитиною або реальної загрози вчинення насильства над нею.

По-перше, нехтування проблемою призводить до погіршення ситуації та може вилитися в набагато гірші наслідки.

По-друге, заклад освіти несе відповідальність за дотримання норм законодавства щодо захисту прав дитини, а тому керівник  може притягнути педагогічних працівників у зв’язку з порушенням правових норм освітнього процесу до дисциплінарної відповідальності.

Також не слід намагатися самотужки вирішити проблему. Це може призвести до порушення законодавства та може бути небезпечним. Далі справа є компетенцією установ, організацій і посадових осіб, до яких було передано звернення чи повідомлення. Законодавством передбачено інформування заявника (особи, яка здійснила повідомлення або звернення), а також у самому зверненні може бути зазначено, що заявник бажає бути поінформованим про подальший перебіг справи, бути присутнім під час розгляду звернення).

Рекомендації щодо організації роботи з попередження насильства серед неповнолітніх

У закладі освіти необхідно розробити план дій з профілактики насильства серед неповнолітніх та запровадити систему постійного відслідковування випадків насильства серед дітей та учнівської молоді, виявлення дітей-агресорів.

Фахівці психологічної служби повинні організувати системну роботу з вторинного та третинного видів профілактики з дітьми, що мають схильність до насильства. За необхідності залучати до цієї роботи фахівців Служби у справах дітей та правоохоронних органів.

Важливо не залишати поза увагою батьків таких дітей. Також потрібна робота з класними колективами, яка має плануватися та реалізовуватися згідно із загальною програмою надання соціально-педагогічної та психологічної допомоги дитині-агресору та дітям, які постраждали від його дій.

Робота психологічної служби  закладу з попередження насильства серед дітей та учнівської молоді повинна бути спрямована на:

– проведення заходів з профілактики негативних звичок, жорстокої та протиправної поведінки серед неповнолітніх;

– здійснення, спільно з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціального інспектування сімей, у яких батьки схильні до недбалого ставлення до дітей;

– створення на базі  закладів консультативних пунктів для учнів, батьків та вчителів, де можна отримати консультацію психолога, соціального педагога, у разі потреби переадресація до інших спеціалістів;

– проведення групових тренінгів та індивідуальної роботи з молоддю в наданні допомоги для вирішення особистих проблем;

– наповнення змістом з урахуванням останніх досягнень у педагогіці та психології просвітницької роботи (проведення виховних годин), спрямованої на корекцію та розвиток ціннісних орієнтацій учнів;

– активне залучення батьків до профілактичної роботи з дітьми. Через батьків можна доносити до дітей інформацію про загальні способи попередження ситуацій насильства та наявні форми допомоги,  яку дитина може отримати на базі школи. Це особливо стосується дітей молодшого віку;

– надання більшої уваги статево рольовому вихованню дітей, зокрема через вираження особистісних симпатій.

Однією з можливих форм роботи, спрямованої на профілактику насильства в  закладі освіти, може бути шкільна медіація — вирішення конфліктних ситуацій примиренням сторін через знаходження оптимального варіанта подолання проблеми, що задовольняє обидві сторони, за взаємного бажання сторін знайти вихід із ситуації.

 Алгоритм дій класного керівника в разі виявлення булінгу в дитячому середовищі

  1. Означити явище і для дітей, і для дорослих.

Дорослий, якій взяв на себе відповідальність припинити це явище, повинен поговорити з групою, у якій відбувається цькування і назвати явище групі.

Якщо не називаєте все своїм ім’ям, усі будуть робити вигляд, що нічого особливого не відбувається. Ніяких: «У Саші не ладиться з однокласниками».

Ми чітко говоримо:  «Коли дитину навмисно доводять до сліз, систематично дражнять, коли відбирають, ховають, псують її речі, коли її штовхають, щипають, б’ють, обзивають, підкреслено ігнорують – це називається цькування. Це насильство. Булінг»

Діти досить часто не усвідомлюють, що саме роблять. У них в голові це називається «ми його дражнимо», або «ми так граємо», або «ми його не любимо».  Вони повинні дізнатися від дорослого, що коли вони роблять так, це називається насильством, що є  – неприпустимим, за що треба нести відповідальність.

  1. Дати однозначну оцінку.

Дітям необхідно пояснити, що люди можуть бути дуже різними вони можуть подобатися один одному більше або менше, але це не привід для насильства. Люди  здатні навчитися бути разом і працювати разом,  навіть якщо вони дуже різняться між собою.

Можна навести приклади, що нам може здаватися неправильним в інших людях: зовнішність, національність, реакції, захоплення, поведінка. Навести приклади, як одна і та ж якість у різні часи і в різних групах оцінювалася по-різному. Таким чином ми формуємо толерантне ставлення один до одного.

  1. Визначити булінг як проблему групи.

При виясненні що, хто, як … ви почуєте: «А чого він? А ми нічого … а це не я » і все в такому дусі. Зрозуміло, що толку від обговорення в такому ключі не буде.

Тому не треба його вести. Не треба сперечатися про факти, з’ясовувати, хто і що не так зробив. Потрібно позначити цькування – як хворобу ГРУПИ.

Так і сказати: «Є хвороби, які вражають не людей, а групи, класи, компанії.  Якщо група не стежить за чистотою відносин, вона  може захворіти – насильством, яке негативно впливатиме на кожного в групі. Дорослому необхідно запропонувати терміново  лікуватися, щоб клас був здоровим, дружнім».

Це дозволить насильникам зберегти обличчя і навіть наддасть їм можливість хоча б спробувати приміряти роль конструктивного лідера.

І, що особливо важливо, це знімає протиставлення між жертвами-насильниками-свідками. Всі в одному човні, загальна проблема, давайте разом її вирішувати.

З дітьми старшого віку можна подивитися і обговорити фільм «Опудало». З маленькими – «Гидке каченя».

  1. Активізувати моральне почуття і сформулювати вибір.

Результат не буде міцним, якщо діти просто прогнуться під формальні вимоги вчителя. Завдання – вивести їх зі «стадного» азарту в усвідомлену позицію, включити моральну оцінку того, що відбувається.

Можна запропонувати дітям оцінити, яким є їхній внесок у хворобу класу під назвою «насильство».

Припустимо 1 бал – це «я ніколи в цьому не беру участь», 2 бали – «я іноді це роблю, але потім шкодую», 3 бали – «цькував і буду цькувати, це здорово». Нехай всі одночасно покажуть на пальцях – скільки балів вони поставили б собі?

Тут  ні в якому разі не можна намагатися викрити когось. Навпаки, потрібно сказати: «Що кожний по-різному бачить проблему, добре, що більшість не   вважає, що цькувати – це добре і правильно.  Це чудово, значить, нам буде неважко впоратися з цією проблемою». Так моральна оцінка цькування стає не зовнішньою, нав’язаною дорослим, її дають самі діти.

Якщо група дуже загрузла в задоволенні від насильства, конфронтація може бути більш жорсткою. Можна знову ж таки використати прийом з «гидким каченям». Нагадавши дітям той уривок, у якому описано цькування. Сказати приблизно наступне: «Зазвичай, читаючи  казку «Гидке каченя», ми співчуваємо головному герою. Нам його шкода, ми за нього переживаємо. Але зараз я хочу, щоб ми подумали про ось цих курей і качок. З каченям-то все потім буде добре, воно полетить з лебедями. А вони? Вони так і залишаться злими, нездатними ні співчувати, ні літати.

Коли в класі виникає схожа ситуація, кожному доводиться визначитися: хто він є в цій історії.  «Серед вас є бажаючі бути злими індиками і курьми? Який ваш вибір?».

  1. Сформулювати позитивні правила життя в групі та укласти контракт.

До цих пір мова йшла про те, як не треба. Помилкою було б зупинитися на цьому, тому що, заборонивши дітям колишні способи реагування і не давши інших, ми провокуємо стрес, розгубленість і повернення до старого. Момент, коли колишня, «погана» групова динаміка перервана, розкрутка її згубної спіралі припинена, найкраще, щоб запустити динаміку нову. І це важливо робити разом.

Досить просто разом з дітьми сформулювати правила життя в групі.

Наприклад:

  • У нас ніхто не з’ясовує стосунки кулаками.
  • У нас не ображають один одного.
  • У нас не дивляться спокійно, якщо двоє б’ються – їх розбороняють.

Але занадто багато і складно не треба, принаймні для початку. Правила повинні бути доступними, зрозумілими для всіх, виписуються на великому аркуші і за них всі голосують. Ще краще щоб кожен поставив підпис, що зобов’язується їх виконувати. Цей прийом називається «укладення контракту», він прекрасно працює. Якщо правила хтось порушує, йому можуть просто мовчки вказати на плакат з його власним підписом.
 

  1. Моніторинг і підтримка позитивних змін.

Дуже важливо щоб дорослий, який взявся вирішувати ситуацію пов’язану з булінгом, не залишав групу. Він повинен регулярно питати, як справи, що вдається, що важко, чим допомогти. Можна зробити “лічильник одужання”, який-небудь кошик, куди кожен, кому сьогодні дісталося або хто бачив щось, що було схоже на насильство, може покласти камінчик. За кількістю камінців визначається, чи гарний сьогодні був день, краще на цьому тижні, ніж минулого і т. д.

Можна ставити спектаклі, складати казки і робити колажі про «хроніку одужання колективу», зробити «графік температурного режиму в групі»  і т. д.

Суть в тому, що група постійно отримує щирий інтерес від авторитетного дорослого і як і раніше вважає перемогу над цькуванням своєю спільною справою.

  1. Гармонізація ієрархії.

Ось тепер пора думати про популярність. Про те, щоб кожен мав визнання в чомусь своєму, міг пред’явити себе групі, бути корисним і цінним у ній.

Свята, конкурси, огляди талантів, походи, експедиції, ігри на    командоутворення – арсенал багатий. Ознака гармонійної груповий ієрархії – відсутність  закріплених ролей, гнучке перетікання ролей: в цій ситуації лідером стає той, у тій – інший. Один краще всіх малює, інший забиває голи, третій придумує ігри. Чим більше різноманітної і осмисленої діяльності, тим здоровіша група.

Наказ “Про недопущення  випадків булінгу, порушення педагогічними працівниками норм професійної етики”

Пісочна терапія» – одна з тих технік, що дозволяє розкрити індивідуальність кожної дитини, розв’язати її психологічні проблеми, розвинути здатність усвідомити свої бажання і знаходити можливість їх реалізації. Так і наші діти отримують досвід створення маленького світу, можливості будувати своє життя власними руками.

Скажи булінгу «Ні!»: 5 мультфільмів, які навчають цінувати кожного

Робота гарячої лінії

  • організація роботи Національних „гарячих ліній” з питань запобігання торгівлі людьми, запобігання насильству та захисту прав дітей
  • надання консультацій з питань виїзду за кордон з метою працевлаштування, навчання, одруження тощо та з питань насильства й захисту прав дітей
  • надання психологічної допомоги потерпілим від торгівлі людьми та насильства
  • постійне ведення та оновлення бази даних для надання консультацій по проблемі торгівлі людьми
  • розробка та видання інформаційних та методичних матеріалів для консультантів телефонів довіри та „гарячих ліній”
  • організація та проведення тренінгів, круглих столів, семінарів, конференцій та інших заходів для консультантів телефонів довіри та „гарячих ліній”
  • надання консультацій по електронній пошті з питань виїзду за кордон з метою працевлаштування, навчання, одруження тощо та з питань насильства

Національна “гаряча лінія” з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного)

Національна дитяча “гаряча лінія”  0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного)

 

У КУ ССШ 30 пройшов тиждень Толерантності. На початку тижня діти мріяли біля “Зірок бажань”, а потім відтворювали свої мрії на кожному заході, ділись емоціями та дарували посмішки.

 «Я МАЮ ПРАВО!»: ЗНАТИ З ДИТИНСТВА

Для всіх і кожного, незалежно від віку, важливими є поняття «право». Саме тому Міністерство юстиції України здійснює велику правопросвітницьку роботу, об’єднану у проект «Я МАЮ ПРАВО!». У ньому – кілька напрямів, усі вони важливі, адже навчають, як захистити свої права. Важливо, що серед іншого, держава не забула і про найменших громадян, яким з дитинства варто знати основу основ про права. Отож, вивчайте і знайте, щоб Україна міцніла правом, а ви виростали достойним поколінням: успішним, сильним, патріотичним.

Більше інформації на сайті http://pravo.minjust.gov.ua/

ЗНАЙ: ТИ НЕ ОДИН! РАЗОМ ПОДОЛАЄМО БУЛІНГ!

У шкільному житті, сповненому новими знаннями і цікавими подіями, виникають ситуації приниження чи знущання з однокласників, молодших школярів. Ця проблема у всьому світі має назву «булінг», її потрібно вирішувати усім дорослим.

За інформацією Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), із булінгом у колі однолітків в Україні стикалися близько 67% дітей. Причому, найбільш вразливими до булінгу є сором’язливі, зі зразковою поведінкою діти, а також діти, які, в силу різних життєвих обставин, «замкнуті в собі», закриті для спілкування.

Міністерство юстиції України розпочало активну інформаційну роботу #СтопБулінг, адже діти мають право на безпечне дитинство.

Всеукраїнський проект “Розвиток соціальної згуртованості
Національна гаряча лінія

Національна дитяча гаряча лінія

 

ПЛАН

 проведення заходів з профілактики булінгу

у дитячому колективі

№ п/п Вид заходу Клас Назва заходу Відповідальний Термін виконання
1 Групова консультація для вихователів та вчителів 1-4 “Соціально-психологічні причини виникнення булінгу. Булінг у дитячому колективі. “ Практичний психолог, соц.педагог Кожної п’ятниці місяця
Семінар-обговорення для вихователів та вчителів 1-4 “Форми і методи психолого-педагогічної роботи щодо подолання насильства серед дітей та молоді” Практичний психолог, соц.педагог Лютий
2 Заняття з використанням методів арт-терапії 3-4 “Дружити справа нелегка, а дружити треба” Вихователі

3-4 класів

Вересень
3 Лекторій для батьків 3-4 ” Види булінгу: фізичний, вербальний, прихований, кібербулінг” Практичний психолог Жовтень
4 Тренінгові заняття для педагогів 1-4 “Булінг в школі” Практичний психолог Листопад
5 Батьківські збори 1-2 “Булінг – попередження та профілактика”

(надання рекомендацій)

Практичний психолог, соц.педагог Грудень
6 Інтерактивне заняття 1-4 “Ми і наші вчинки” Вихователі

1-4 класів

Жовтень

1 класи

Листопад

2 класи

Грудень

3 класи

Січень

4 класи

7 Година спілкування 1-4 “Хай добрим ваше серце буде” Вихователі

1-4 класів

Листопад

1-2 класи

Жовтень

3-4 класи

8 Перегляд відео-роликів з подальшим обговоренням Вихователі, вчителі

1-4

“7 кроків для зупинення булінгу” Практичний психолог, соц.педагог Листопад

1 класи

Грудень

2 класи

Березень

3 класи

Квітень

4 класи

Нова українська школа: що чекає майбутніх першокласників та їх батьків?

Протидія булінгу

Булінг у школі: чому діти цькують дітей і що з цим робити

Рекомендації вчителям та батькам із профілактики та подолання дезадаптації першокласників

17 листопада в 3-А класі було проведено годину спілкування на тему: «Щоб не марно в світі жити, вчіться, діточки, дружити!». Під час години спілкування учні навчались дружити, берегти дружбу, правилам ведення діалогу, вміння говорити коротко, вислуховувати думку інших, доводити свою точку зору.

Батькам першокласників: соціально-психологічна адаптація першокласників до умов шкільного навчання.

Ознаки обдарованої дитини

Якості, необхідні вчителю для роботи з обдарованими дітьми

Поради психолога батькам щодо успішного навчання дітей

Правила роботи з агресивними дітьми

Пам’ятка батькам, щодо надання психологічної допомоги дітям, які прибули із зони АТО

Шановні батьки та педагоги, запам’ятайте!

– Якщо діти живуть в умовах постійною критики, вони навчаються осуджувати.

– Якщо діти живуть в умовах ворожнечі, вони навчаються насильству.

– Якщо дитину постійно висміювати, вона навчається зневажати себе.

– Якщо дітей постійно соромити, вони навчаються почувати провину.

– Якщо діти живуть в умовах толерантності, вони навчаються терплячості.

– Якщо дітей підтримують, вони навчаються впевненості в собі.

– Якщо вчинки дітей схвалюють, вони навчаються самоповаги.

– Якщо діти живуть в умовах справедливості, вони навчаються бути справедливими.

– Якщо діти живуть у безпеці, вони навчаються довіряти.

– Якщо діти живуть із визнанням, вони навчаються дружелюбності. Вони знаходять любов на землі.

Як навчити дитину самостійності

Як запобігти дитячим суїцидам. Поради батькам від департаменту кіберполіції.

Криза 7 річного віку

Посилення профілактичної роботи з попередження суїцидальної поведінки неповнолітніх

Що треба знати батькам про Інтернет, щоб убезпечити дитину від суїциду

Заповеди Марии Монтессори для родителей

Пам’ятка батькам обдарованих дітей

  • Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.
  • Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
  • Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.
  • Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
  • Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
  • Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.
  • Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.
  • Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини – терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
  • Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.
  • Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

Положення про психологічну службу системи освіти України

Про оптимізацію діяльності працівників психологічної служби

 Етичний кодекс психолога

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ

  1. Не навчайте того, з чим ви необізнані: для правильного виховання дитини потрібно Знати її вікові та індивідуальні особливості.
  2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета — виростити її для життя серед людей.
  3. Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить краще, а не гірше. Залишайте за нею право на особисті помилки, дитина володіє вмінням самостійно їх виправляти.
  4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна впевнюватись у своїх силах поступово, тоді з неї                      виросте відповідальна особистість.
  5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, перший показник вашої невпевненості в собі.
  6. Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам’ятайте: твердості у вихованні можна досягти не покараннями, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.
  7. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться розпоряджатися самі собою.
  8. Виключіть зі своєї практики вислів: «Роби, якщо я наказав», змініть цю форму вимоги іншою: «Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь». Дитина має звикнути діяти не на догоду зовнішньому розпорядженню (навіть батьківському), а тому, що це доцільно, розумно, потрібно для когось.
  9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто не задоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.
  10. Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити». Ми виховуємо своїх дітей способом свого життя, системою особистих цінностей, виховуємо своєю присутністю й відсутністю, виразом обличчя, звичним тоном спілкування з людьми, обстановкою в квартирі, ставленням до праці та дозвілля.