Перший навчальний день після осінніх канікул. Вранці діти, учителі, працівники прийшли до школи. І що ж ми всі побачили? Поневічені, зірвані з основ будиночки та церкви декоративної арт-композиції «Старе місто»; покалічену декоративну опору, що прикрашала оновлену територію перед центральним входом до школи. А як ми ними пишалися й милувалися!
Неоціненним і надзвичайним став подарунок дідуся нашого учня Улановського О. О., який вложив стільки зусиль, часу й творчої енергії, щоб образ старовинного міста Суми з фортецею, Воскресенською церквою, вітрячком та «білолицими» хатинками прикрасили наше подвір’я. А кована дуга у плетенні виноградної лози? Це не просто садова опора – це витвір мистецтва! І з’явилася вона завдяки добрій волі батьків минулорічного 4-Д класу, що залишили по собі такий спогад!
До втілення проекту «Червона калина – ми діти твої, Україно!» крок за кроком рухалися більше року. І це ми вважали першим етапом у перетвореннні вигляду шкільної території.
Спочатку ідея, потім пошук оптимальних та доступних шляхів для втілення задуму. Викорчовувалися коріння старих дерев, завозилася додаткова земля, вирівнювалася ділянка, передавалися маршруткою саджанці калини. Діти з учителями дізнавалися про символічне значення калини, українського віночка, робили штучні квіти для створення арт-віночка на оновленій ділянці, клеїли з пластикових кришечок букви, з яких Мудрики складали назву проекту. Одним словом, у поступовій підготовці кульмінаційної події цього проекту – осучасненні шкільної території, брали участь усі: учні, їх батьки, педагоги, працівники школи.
І раділи ми з того, як радісно прийнялися й зацвіли саджанці молодих сортових яблуньок, які ми привезли та посадили минулою весною. На одному з них навіть яблучка зав’язалися!
Але хтось з мешканців сусідніх будинків їх повикопував.
Дикунство, обмеженість, тупість…
Чесно кажучи, руки опускаються, й серце наповнюється сумом та обуренням.
Ці юнаки, що просто бавилися, граючи своєю дурною силою – представники нашого молодого покоління. Наше майбутнє.
Ні, не можна опускати руки! Ми намагаємося кожним словом, кожною дією вкладати в свідомість дітей, що від нас, наших дій та вчинків залежить, чи ми будемо жити в цивілізованому світі, чи станемо заложниками власної дрімучої обмеженості.
