Технологія “Читання та письмо для розвитку критичного мислення” (ЧПКМ)
Програма “Читання та письмо для розвитку критичного мислення” (ЧПКМ) є спільною пропозицією Міжнародної асоціації читачів та університету Північної Айови за підсумками інституту відкритого суспільства Джорджа Сороса та Національного фонду Сороса. Це є спільний проект освітян усього світу. Мета такої співпраці – розробити і запропонувати школі навчальні методики, що розвивають критичне мислення учнів будь-якого віку, на матеріалі будь-якого предмета.
Запропонована методична система містить концептуальну базу, яку можна реалізувати в будь-якому класі під час викладання будь-якого предмета.
Система пропонує такий підхід до викладання, який привчає учнів до критичного аналізу, формує власну думку, навчає коректному скептицизму, зіставленню інформації з протилежних точок зору, розробці системи доказів на підтримку певної точки зору, вчить ретельно досліджувати нову інформацію, просіювати її, оцінювати нові ідеї, вирішувати, що важливо, а що ні, визначати загальну цінність нових знань на основі власних потреб і цілей.
Початок технології ЧПКМ – опрацювання інформації, кінець – прийняття рішення.
ЧПКМ – це інтерактивні стратегії, що занурюють учнів у справжній процес уміння. Навчання учнів є ефективнішим, коли вони використовуватимуть цілий репертуар міні стратегій мислення, а не одну з них.
Щоб навчити учнів мислити критично, треба, щоб учитель усвідомив необхідність активної участі учнів у процесі навчання. Дуже часто учні пасивно сидять на уроках, слухаючи учителів, механічно записують, а потім бездумно відповідають на запитання, репродукуючи все те, що їм “надиктував” учитель. Вони розглядають знання, як щось застигле, що треба просто вкласти в голову. Такі учні не будуть мислити критично, поки учителі» не створить творчої атмосфери, яка сприятиме активному залученню учнів до процесу навчання. А для цього треба дозволити учням вільно розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність або безглуздість. Коли діти повірять, що їхні думки цінні, а те, що вони думають, говорять, є важливим не тільки для них самих і кожному з них дозволено сказати: ” Я не згоден”, “Я думаю інакше”, тоді вони зможуть повністю включитися в процес критичного мислення і стануть готовими взяти відповідальність за власну думку.
Запропонована методична система – універсальна. За її допомогою вчитель може залучити всіх учнів класу до активного набуття знань, до творчої діяльності, де всі учні стають учителями, а клас – діяльною громадою тих, хто вчиться.
В технологію ЧПКМ входять такі стратегії:
тренування; сенкан; титанік;
позначки; ЗХВ; кубування
передбачення; карусель; кола вена;
сітка алверманна; портфель оцінювання ; шпаргалка;
робота в парах; трьохступеневе інтерв’ю; парне читання;
порушена послідовність; щоденник подвійних нотаток.
Гронування
Міністратегія для підведення підсумків вивченого, спосіб графічного зображення нових знань. Добре застосовується у невеликих групах. Забирає небагато часу. Не переобтяжує вчителя побудовою діалогу на уроці. Вигляд тренування на етапі накопичення фактів
Дискусійна сітка Алверманна
Дискусійна сітка Алверманна використовується для навчання учнів дискусії. Записати в першу І третю колонки аргументи в захист тези і проти неї. Потрібно записати якнайбільше аргументів.
|
Аргументи “ЗА” Теза |
Аргументи “ПРОТИ” |
| 1 | 1 |
| 2 і т.д. | 2 і т.д. |
Після того, як аргументи вичерпані, починають почерговий захист кожного з них. Виступ учня триває не більше 1 хвилини. Висновки робить та група учнів, яка мала найбільше аргументів.
Сенкан
Міністратегія для узагальнення вивченого, дуже стислого узагальнення знань учнів про історичні події, творчість письменників, літературні образи, явища природи тощо. Має чітку структуру. Це 5-рядковий вірш, який відкидає будь-яку другорядну інформацію.
Його структура така :
1. Іменник — одне слово.
2. Опис іменника двома прикметниками.
3. Дія прикметника передана трьома дієсловами.
4. Складається речення із 4 слів.
5. Висновок пишеться одним словом — іменником.
Кола Вена
Міністратегія для навчання учнів співставленню, порівнянню, знаходження спільних рис, явищ, ознак в образах літературних героїв, творчості письменників, історичних діячів, явищах природи, властивостях геометричних фігур і т. п.
На зразку в центрі записані спільні ознаки листяних та хвойних лісів, а ліворуч та праворуч — „ відмінні ознаки.
Титанік
Стратегія, в якій використано ігровий елемент. Уявна ситуація катастрофи на пароплаві “Титанік”, коли врятуватися може лише 1 особа із усіх “пасажирів”. Треба довести права тільки однієї людини на порятунок. Це робиться двома варіантами:
1 варіант — учні класу діляться на групи адвокатів і судців, які звинувачують і оправдовують “пасажирів”.
2 варіант — самі пасажири по черзі доводять своє право на порятунок. “Пасажирами” можуть бути на уроці історії — політичні діячі, керівники, полководці, гетьмани, вожді; на уроці фізики — винахідники, вчені; на уроці літератури — літературні герої, персонажі.
Позначки
Ця міністратегія допомагає усвідомлювати текст, виділяти в ньому відоме, невідоме, цікаве, “сортувати” матеріал. В процесі читання тексту учні роблять на полях позначки “+” — відома інформація, “—” — нова інформація, “?” — незрозуміла інформація, “!” — що здивувало, збентежило. Після цього заповнюється табличка в зошиті, в яку заносяться записи з опрацьованого
тексту. Це привчає до ефективної самостійної роботи з текстом.
| “+”відома інформація | “-” нове | “?” незрозуміле | “!” що здивувало |
ЗХВ
Міністратегія, яка допомагає розвивати пізнавальні інтереси учнів, стимулювати їхній інтерес до вивчення нового матеріалу. На початок вивчення нової теми учні записують в таблиці те, що їм вже було відомо з нової теми в колонці з буквою 3, тобто “Знаю”. Далі в колонці під буквою X — “Хочу знати”, в останній колонці під буквою В — “Вивчу”
|
Знаю |
Хочу знати (знати більше) |
Вивчу (над чим працювати додатково) |
Активні та інтерактивні методи
Сучасні вимоги до шкільного навчального процесу полягають не тільки в тому, щоб учні отримали систему наукових фактів, готових істин і штампів поведінки. Навчання повинно формувати у школярів здатність творчо мислити, уміння зіставляти та аналізувати факти, аргументовано захищати свою точку зору, критично ставитися до джерел інформації, учитися розуміти інших, співпрацювати з ними. У цій ситуації на допомогу вчителям прийдуть активні та інтерактивні методи (або методи активізації пізнавальної діяльності), що у наш час успішно застосовуються в багатьох країнах світу.
Методи активізації пізнавальної діяльності дозволяють вирішити комплекс проблем, які досить часто постають перед педагогом:
– усі учні класу включаються в роботу;
– опрацьовується, узагальнюється й повторюється велика кількість навчального матеріалу;
– кожен має можливість висловити своє судження;
– школярі навчаються грамотно аргументувати свою думку і знаходити альтернативні рішення;
-формуються доброзичливі стосунки в учнівському колективі. Запропоновані нижче методи впорядковані за принципом зростаючої
складності, де спочатку розглядаються прості щодо організації, а також доступні для будь-якого учнівського колективу, потім описуються складні, що передбачають наявність певного рівня підготовки школярів, відповідної фахової майстерності вчителя. Усі вони певним чином поєднані між собою і можуть використовуватись окремо або комплексно. Педагог сам обирає доцільність їх, застосування: від окремого елементу уроку до технології навчання.
“Обговорення проблеми в загальному колі”. Учні розташовуються колом. Весь клас обговорює різні аспекти запропонованої проблеми, що триває доти, поки є бажаючі висловитись. Учитель узагальнює ідеї.
“Мікрофон”. Учитель пропонує учням проблемне запитання. Вони беруть умовний “мікрофон” (ручку, олівець, пенал тощо) і передають його один одному, по черзі висловлюючи свою думку. Відповідає тільки той, хто отримав “мікрофон”. Виступи повинні бути лаконічними: вони не коментуються і не оцінюються.
“Незакінчені речення”. Визначивши тему для обговорення, учитель формулює початок речення і пропонує учням закінчити його. Кожен наступний учасник діалогу має починати із запропонованої формули.
“Мозковий штурм”. Учитель чітко формулює питання, записує його на дошці і пропонує учням висловити ідеї, навести фрази чи слова, що розкриватимуть поставлену проблему. Усі пропозиції (без зауважень і коментарів) записуються на дошці в порядку їх висловлення. Кількість ідей
заохочується. Наостанок відбувається колективне обговорення та критична оцінка запропонованих версій.
Пам’ятка для учня
Висловлюйте усе. що спадає вам на думку Не обговорюйте й не критикуйте висловлювань інших Можна повторювати запропоновані ідеї Розширення висунутих ідей заохочується.
“Метод ПРЕС”. Учитель пояснює механізм етапів методу і наводить приклади його застосування. Бажаючі роблять спроби застосувати цей метод щодо визначеної проблеми. Коли алгоритм зрозуміють усі учні, учитель використовує його на кожному уроці. Залежно від складу учнівського колективу алгоритм можна спростити:
ПОЗИЩЯ → ПРИКЛАД → ВИСНОВКИ.
Обов’язкові правила для учнів
ПОЗИЦІЯ. Висловіть свою думку, починаючи так. “Я вважаю, що .”
ОБГРУНТУВАННЯ. Обґрунтуйте причину виникнення думки, починаючи так: “Оскільки .”. “Позаяк .”
ПРИКЛАД. Наведіть факти, приклади, дані на підтвердження, підсилення вашої позиції, починаючи так: “Наприклад .”
ВИСНОВКИ. Узагальніть свою думку, зробіть висновки, починаючи так: “Отже (тому), я вважаю .”
“Навчаючи вчуся” (“Кожен навчає кожного'”, “Броунівський рух”).
Учитель готує картки з фактами щодо визначеної теми і роздає по одній для кожного учня. Упродовж кількох хвилин діти вивчають отриману інформацію. Переміщуючись по класу, вони обмінюються між собою знаннями, намагаючись протягом визначеного часу поспілкуватися із максимальною кількістю товаришів. Виконавши вправу, учні відтворюють отриману інформацію під час колективного обговорення.
Ефективною є робота учнів у парах, її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети (засвоєння, закріплення, перевірки знань, умінь, навичок).
Робота в парах складається з таких основних етапів:
1. Постановка проблеми та її короткий аналіз.
2. Об’єднання учнів у пари шляхом поділу класу на дві половини.
3. Проведення інструктажу:
• визначення почерговості учнівських висловлювань;
• встановлення тривалості обговорення: кожного зокрема і всіх разом.
4. Робота в парах:
• учні сідають обличчям один до одного, установлюють контакт очима;
• співрозмовники використовують жести та. звуки заохочення: кивок головою, доброзичливу посмішку, слова “так-так”;
• за потреби партнери ставлять один одному уточнювальні запитання;
• учні висловлюються чітко, наводять приклади, пояснюють думки;
•співбесідники не змінюють тему розмови, не дають порад, не перебивають, не оцінюють один одного. 5- Представлення результатів роботи. Загальне обговорення.
“Карусель”. Учитель розставляє стільці у два кола попарно. Учні із внутрішнього кола розташовані спинами до центру, із зовнішнього – сидять обличчям до товаришів (один навпроти одного). Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє – рухоме. За сигналом керівника учасники зовнішнього кола пересуваються на один стілець праворуч і стають перед наступним партнером. Після проходження повного кола робота припиняється.
1-й варіант. Учні заздалегідь готують запитання (поняття, дати) і записують їх на картках, вказуючи на звороті власне ім’я. Під час роботи партнери опитують один одного. Правильно відповівши на запитання, школяр отримує від свого товариша його картку. Переможець визначається за найбільшою кількістю зібраних карток.
ІІ-й варіант. Кожен учень, що сидить у зовнішньому колі, пересуваючись, збирає і записує максимум інформації із зазначеної проблеми. Після закінчення руху по колу учасники можуть помінятися ролями і продовжувати співпрацю;
ІІІ-й варіант. Учасники внутрішнього кола – спільники однієї думки, а зовнішнього – іншої. У зошитах фіксуються всі аргументи партнерів.
“Навчальні пари” (“Змійка”, “Ескалатор”). Усі учні вивчають навчальний матеріал за алгоритмом. У правому ряду сидять “учні”, у лівому -“учителі”. Коли “учні” виконали завдання, їм пропонується залишатися на своїх місцях, а “учителям” з лівого ряду пересісти на одне місце вперед (учень з першої парти переходить на останню). Створюються нові пари, і в них
кожний партнер виконує нові функції: “учитель” стає “учнем”, а “учень” -“учителем”. Завдання “учителя” – задавати питання до щойно опрацьованого матеріалу, тлумачити незрозумілі поняття, виділяти основну ідею. Таке пересаджування може тривати до 20 хвилин.
“Два-чотири-усі разом” (“Снігова куля”). Учитель ставить перед учнями проблему. Вони протягом 1-2 хвилин індивідуально аналізують імовірні відповіді. Тоді клас об’єднується в пари, які після нетривалого спілкування виробляють узгоджену позицію. Пари об’єднуються в четвірки, обговоривши попередньо досягнуті варіанти, визначають спільне рішення. Кожна четвірка аргументує остаточний варіант під час колективного обговорення.
“Ротаційні (змінювані) трійки”. Учитель об’єднує учнів у “трійки”, що утворюють коло. Кожна “трійка” знайомиться із запитанням (однаковим для всіх), і всі учні, обговоривши його, по черзі відповідають. Після загальної дискусії учасники називають свої порядкові номери (від 1 до 3).”Двійки” переходять до наступної “трійки” за годинниковою стрілкою, а номери “три” – через дві “трійки” проти годинникової стрілки. Учні з номером “один” залишаються на місці і є постійними членами “трійки”. Кількість ротацій у “трійках” дорівнює кількості підготовлених запитань. Так, пройшовши три ротації, кожен учасник зустрічається із шістьма товаришами, що стануть окремими завданнями для кожної групи. Така робота може застосовуватися на різних етапах уроку. Досить вдало можна організувати співпрацю під час проведення уроків усного тематичного оцінювання.
Для проведення тематичного оцінювання клас об’єднується в 4-5 груп. Якщо вчитель здійснює поточне оцінювання, то окремі учні можуть отримати оцінку (високого рівня) за тему “автоматом”, а на уроці виступають в ролі “експертів” або “консультантів”.
Кожній із груп пропонуються варіанти різнорівневих завдань. Визначається спосіб представлення результатів роботи. Подаються критерії, за якими оцінюватимуться виконані завдання. Регламентується робочий час.
Після завершення обговорення учитель зачитує умови та текст завдання і на свій вибір визначає доповідача (це допомагає залучити до активної праці всіх дітей), який чітко повідомляє колективну відповідь. “Експерти” підбивають підсумки і виставляють бали, однакові для всіх учасників групи.
При потребі учні можуть звернутися за допомогою до “консультантів”, але в цьому випадку група втрачає незначну кількість балів за відповідь.
“Діалог”. Спільний пошук усіма створеними в класі групами узгодженого вирішення однієї проблеми, що знаходить відображення в заключному тексті, таблиці, схемі тощо. Після обговорення проблеми кожна група створює власний текст, таблицю, схему, які доповідач записує на дошці або аркуші паперу. Спеціальна група експертів, що теж готує свій варіант відповіді, узагальнює й пропонує кінцевий варіант для всього класу. Його записують в зошити. За сценарієм “Діалогу” відбувається “Конкурс”, де кожна група прагне створити кращий зразок виконання завдання. Експерти оцінюють і текст, І його захист.
“Синтез думок”. Аналогічна з “Діалогом” початкова фаза, але групи не роблять запису на дошці, а передають свої узагальнення в інші групи по колу, котрі додають своє та підкреслюють те, з чим не погоджуються. Опрацьовані аркуші експерти зіставляють із власним варіантом, складають звіт й виносять на загальне обговорення.
“Техніка номінальних груп” (“Голосування”). Група сідає навколо стола, де є листок паперу з чітко сформульованим завданням. Учні самостійно, „ без консультацій, записують свої пропозиції щодо поданого завдання в зошитах. Потім занотовують ці ідеї на спільному великому аркуші. Школярі мають право відхиляти невдалі думки і висувати нові. Після цього кожному самостійно пропонується вибрати п’ять найбільш цінних пропозицій і записати їх номери на листочках. Пропозиції, що отримали найменшу кількість голосів, не відкидаються, а беруться під контроль: можливо вони потребують додаткового опрацювання. Можна провести загальне обговорення результатів голосування і провести повторне.
“Мнемотур”. Нагадує телевізійні “Що? Де9 Коли?”, “Брейн-ринг”. Групи по черзі формулюють запитання з означеної проблеми. Інші – протягом хвилини обговорюють і представляють варіанти відповіді.
“Мозаїка” (“6 на 6 на 6”, “Ажурна пилка”). Робота проводиться у два етапи. Перед тим як розпочати вправу необхідно поділитися на групи. Поділ повинен бути подвійним, наприклад: А1, А2, АЗ. А4. А5. А6; Б1, Б2, БЗ, Б4, Б5, Б6; В1, В2 .Е6. Кількість учнів у групі має дорівнювати кількості груп. Під час першого етапу групи розташовуються за столами згідно з літерами (А, Б; В .Е) й отримують завдання, що стосується різних аспектів однієї теми. На другому етапі групи формуються відповідно до чисел (1, 2, 3, 6) і виконують спільне завдання. Спочатку кожен учасник нової групи представляє результати роботи з першого етапу, а потім разом виконують нове завдання.
Метод “ажурна пилка” передбачає наявність третього етапу, під час якого учні повергаються в первинну групу й діляться отриманою підчас другого етапу інформацією.
“Пошук інформації”. Аналіз першоджерел за допомогою пізнавальних завдань. Може поєднувати вивчення однакових джерел за спільними, різних -завізними завданнями.
“Акваріум”. Учитель об’єднує учнів у групи й пропонує їм познайомитися з проблемою. Одна з груп сідає в центрі класу (або на початку переднього ряду), отримує завдання для опрацювання й протягом 3-5
хвилин обговорює варіанти рішення. Учні, які перебувають у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у перебіг дискусії. По завершенні роботи повертаються на свої місця, а вчитель зі слухачами аналізує побачене. Після цього місце в “акваріумі” займає інша група, котра обговорює наступну ситуацію.
“Коло ідей”. Усі групи працюють над однією проблемою. Завершивши обговорення, вони послідовно озвучують лише її один аспект. Учитель запитує до тих пір, поки вичерпаються всі ідеї. Таку роботу можна виконувати письмово.
“Круглий стіл”. Кожна група обговорює всі обгрунтовані позиції-щодо поставленої проблеми й фіксує їх у зошитах. Учитель пропонує першій групі назвати 2-3 записані тези. Якщо такі версії е в інших групах, учні викреслюють їх зі свого списку. Наступні групи називають ті варіанти, що не звучали раніше. Робота триває до повного розгляду проблеми.